Я така добресенка,
Миленька, хорошенька,
Дуже сердоболінька до усіх людей,
В інтернеті фоточка,
З таким милим личиком,
Просить поділитися, чи дати грошей.
Ось для вас сторіночка,
Гарная адміночка,
Ось моя історія, що дере до сліз,
Пожалійте серденьки,
Розповсюдьте добрії,
З нашої сторіноньки побрехеньок віз..
Поділіться фоточкой,
Лайкніть на сторіночці,
Чи поставте плюсичок у коментарях,
Тепер буде щастячко,
Особистій кармочці,
Та покій душевненький в ваших почуттях.
Ми на зауваження,
Дуже агресивнії,
Мислення критичності в нас не заповзе,
Наших стадних мрійничків,
Глупеньких надійничків
Розум не замучає та не загризе.
Ми не хочем думати,
Голівоньку мучити,
Перевірить фактоньки нам не до лиця,
Ми ж такі розумнії,
Ми ж такії мудрії,
Що аж пре з голівоньок куча гомінця.
Усе там намішано,
Зерно із половою,
Надії на дядечка, що прийде та дасть,
І самі ж, нагодою,
Недопалок спалений,
З лавочки, залишений, можемо украсть.
Подивлюсь відосичок,
Запощу картиночку,
Там усе ж розказано, вірю – як собі,
Потім з цим от “знаннячком”,
А вірніше з впертістю,
Впарювати “істини” буду на селі…
Бля, яка ж розумная,
Та усім “підкована”
Знаю все на світі я, як кажу – роби,
Бо мене, “прекрасную”,
Поважають людоньки,
А потім дивується
Звідкіля гроби.
Скурвились по повниї,
Нема у нас нації,
Приклад своїм діточкам нікчемний дають,
А потім жаліються,
Що ростуть злодюженькі
У батьків замрійничків, та усе крадуть..
Із такими думками,
Сердобільних мрійничків,
Хочемо державоньку справедливу мать,
Та не треба путіна,
Ви ж усе розвалите,
Своїм інфантиллячком, бля же вашу мать…
