Категорія: Ліричні відступи

У вікнах осель мерехтять світлячки, Неначе розсипані зорі по небу, Живі і нескорені душі-свічки, І кращого світла напевно не треба. Оселі тепла від освітлених душ, І світло облич від полум’я надії, І нас береже від пітьми і від стуж Цей крихітний вогник, що світлу радіє. І світло в оселі, і…

Я від вікна, Дивлюсь на зиму, Сумна вона, Війна незрима… Зима-війна, І снігу кулі, Сумна зима, У цій півкулі. Війна-зима Не важить долі, Вона німа У чистом полі. Іде луна На скло віконне… Зима-війна Як сон бездонний…

Зимна ніч, неначе казка, Запорошила сніжком… Вкрила землю Божа Ласка. І колодязь за садком, Позіхнув та й, снігом вкрився, Під дерева спать вмостився, Вишні гілкою прикривсь Та й у покій зануривсь….

Літечко пробігло, Наче й не бувало, Вересень насупив погляд свій сумний, Теплі дні минають, Та й коротші стали, Будемо чекати дощик золотий. Пташки відлітають З радістю на південь, Вже не чути співу солов’я в гаю, І стає похмурим Вересневий тиждень, З ним і я нудьгую та й сумним стаю.

Експромтом, на скору руку… Від душі бажаємо щиро, Сміху, радості в оселі, Щоб завжди були щасливі, Щоб завжди були веселі. Щоб з любов’ю вам жилося, І добро завжди велося, Щоб світило сонце ясно, Щоб родило щастя рясно, І хай вік ваш довгий буде, Хай шанують вас всі люди!

Рясний дощик червень мочить, Місяць хлюпає в воді, Хмарні небеса гуркочать, Ллють потоки молоді. Все навкруги оживає, Від цілющого дощу, І сміється, і стрибає Вся природа досхочу. А по тім, за небокраєм, Різнобарвна та ясна, Враз веселка випливає, Життєрадісна й красна! І сміється, і стрибає По калюжам дітвора, Дощик ніби…

Прохолодним травнем навіяно… Накрапає в’яло дощик, Сумний травень на дворі Одягнув на себе плащик І калошики старі Та пішов собі гуляти По калюжам, під дощем, Поміж хатами петляти, Прикриваючись плащем Від людей, які питають: – А коли тепло прийде? – Чому хмари закривають Сонце? Дощик вже коли пройде? Та не…