Пародія на уривки з віршу Олега Антонюка
“Я потребую на твоє тепло,
На всі твої принади та причуди,
Пухкі вуста, сідниці, піхву, груди,
Спокусливих очей туманне скло.”“А тіло, зголоднілий маніяк,
Згадавши тебе, то тремтить, то плаче,
Й душа того нікому не пробачить,
І серце з тим не змириться ніяк.”
Пародія “Маніяк Камасутр. Або, пампушно-борщова терапія”
Я – маніяк. Я звуся – Камасутр,
Нутро моє палає без утіхи,
І в дні ясні, і в довгі ночі тихі,
Мій інструмент блищить як перламутр.
Усе, що навкруги – бажана ціль,
Де дерево – піхва мені здається,
На ринку груша грудями сміється,
А персик, ммм, сідниці у кисіль.
До пива риба – це пухкі вуста,
Як чмокну я солоний присмак риби,
То відчуваю тіла твого глиби,
Ох, доля “маніяка” не проста…
Як вийду з дома – піна на губах,
На всіх дівок я очі витріщаю,
Мене побачать – зразу утікають,
Такий вселяю сексуальний страх.
Кущі, дерева, жінки, подушкИ,
Всі речі, що нагадують тілеса,
І очі, груди у машин колеса,
І особливо дупи-пампушкИ!
О, пампушкИ, поїсти треба щось,
Піду додому – жінка нагодує,
Зустріне “маніяка”, поцілує,
Пампушки, борщик, в чарку налилось…
Мораль вірша-пародії проста,
Якщо тебе “колбасить” сексуально,
Фізично гнітить тіло і морально,
І в голові піхви, груди й вуста.
Замінить “камасутру” в голові,
Пампушно-борщовая терапія,
І чарка, того, “зеленого”, змія,
І враження з дружиною нові…
14.08.2023