Чомусь так сумно, біль стискає,
Душа, неначе у тисках,
Полегшень, участі благає,
В суровій дійсності і в снах..
Страшна війна тому причина,
В обіймах чорної біди,
Чекає мати свого сина,
В душі тривога – назавжди…
У душах страх і сум нестерпний,
Думками лише про дітей,
Туги колодязь невичерпний,
І сльози маминих очей..
Де син мій? Де мій милий, любий?
Де серденько? Душа кричить!
І від безсилля б’є у груди,
І ще сильніше їй болить.
За долю рідного синочка,
Молитва рине повсякчас,
За батька просить рідна дочка,
Кожну хвилинку, кожен час.
І за коханого, дружина,
До бога в тихих молитвах,
За тата молиться дитина,
У дійсності, і в своїх снах.
Facebook Comments Box
