Останній день, години літа, Що проминуло наче сон, Але ж не сон; і серце бите, З війною б’ється в унісон. Душа з війною одне ціле, Думки з війною день і ніч, Нічим не радий, все немило, Усі з війною віч на віч… Загрози східного «мордора», Укуси «ватних» кажанів, Я –…
Попід скелями, Попід гострими, Тече річка – бурхливий потік, Точить краплями Міцні камені, Кожну мить, кожен день, з віку в вік. Так життя наше, Наче річка та, Б’є нестримний потік почуттів, Поміж радості, Горе мешкає, Поміж ніжності мешкає гнів… Запитай мене, Попроси мене, Розкажу я тобі про любов, Почуття мої,…
Блакитне море, твої очі, Усе віддав за погляд цей, Вечірні зорі, ясні ночі, Чарівний блиск твоїх очей. Ти — мій маяк у ніч тривожну, Причал закоханих човнів, Неначе хвилі моря. Кожній Я про кохання розповів. Твій сміх, мов пісня солов’їна, Твій дотик – ніжний, мов весна. Ти – мрія, ти…
Випадково соцмережа про тебе нагадала, Твоє свято дня народження сьогодні настало, Я зрадів, бо намічається велика пиятика, Будуть танці на стільцях, і може, буде романтика.. Привітав тебе в мережі, в гості напросився, Що ж тобі подарувати? Я по місту носився, Випадково на вітрині вгледів щось рожеве І купив його тобі…
Пародія на уривки з віршу Олега Антонюка “Я потребую на твоє тепло, На всі твої принади та причуди, Пухкі вуста, сідниці, піхву, груди, Спокусливих очей туманне скло.” “А тіло, зголоднілий маніяк, Згадавши тебе, то тремтить, то плаче, Й душа того нікому не пробачить, І серце з тим не змириться ніяк.”…
Вже серпень. Літо добігає Важкий спекотний марафон. Птахи збиваються у зграї На південь, у тепла схорон. Тьмяніє зелень у садочку , І плід на землю упаде, Його в старенькому візочку Дідусь до внуків повезе. Чи яблуко, чи ситна груша, Солодких, соковитих слив, Щемливий спомин гріє душу, Як сонце гріє після…
А Вам, зустрічаються подібні?! Щось їх розвелося… Є вірші про різні професії – Лікарів, військових, вчителів, І чомусь немає поезії Про “цікавих” типів – ледарів… Лежить в кімнаті свиня їз бородою, Красава вулиць, солодкий мудодзвін Про гроші мріє, та любується собою, – От, тяпнуть стопку й закусити б!? – любить…
Не прощу вам безсоннії ночі, Не прощу вам ракетних атак, І діточок тривожнії очі, Не прощу вас, російських собак. Ні прокльонів, ні стону не буде, Лише помсти кровавої лють, І народ наш ніщо не забуде, Вас, мерзотників, всюди знайдуть.. Не врятує ніщо вас на світі, Ні відмазка, що то “був…