“Маятник тиші” (уривки)
Автор Ярослав Коваль
“Волокнами поєднані міста як руки, дороги венами несуть людей,
А люди кров таємної розлуки, один до одного як липкий клей,”
“Спокійні тихі є і злі, на все добро знайдуться мапи,
У морі на своєму кораблі, повинні всі пройти етапи,”
“Тоді й розмови будуть інші, і сприйняття жагуче всіх,
Наповнить маятником тиші, долоні тих хто носить гріх!..”
Пародія “Подорож з Брагі* на склад рим”
Я був нормальний, без психозу,
І зір в очах хороший був,
Вірші читав і добру прозу,
І навіть Брагі* підморгнув.
Спокійний був я, не нахальний,
В човні поезії сидів,
І човен з Брагі*, спеціально ж,
На склад римований поплив..
А тааам?! Чого тільки немає,
Усіх мастей хороших слів!
У сумку рими набираєш,
Пакуєш в трюми кораблів..
“Тиші, долоні, жертви, тихі,
Добро, гріхи і кораблі,
Розмови інші, мапи лихі,
Які спокійні, тихі й злі.
А ще конверти, люди, ролі,
Ручне, прокляте волокно,
О боги! Не знущайся доля!
І клей. Забув ще про кіно.
І кров, напевно для кров’янки,
Що п’є волокнами людей,
Бо завтра точно буде п’янка,
Віршу настане апогей”
Не знаю, що зі мною стало,
Я став римований як звір,
І дах у голові зірвало,
І мій перекосився зір.
І проза психіку зламала,
І страшний погляд від очей,
І Брагі* щось погано стало,
Від цих римованих “віршей”…
О, Брагі*, чом ти не караєш,
За слів римованих набір,
Він людям психіку ламає,
А ще – псує хороший зір…
Брагі* – скандинавський бог поезії та красномовства…
