А Вам, зустрічаються подібні?! Щось їх розвелося…
Є вірші про різні професії –
Лікарів, військових, вчителів,
І чомусь немає поезії
Про “цікавих” типів – ледарів…
Лежить в кімнаті свиня їз бородою,
Красава вулиць, солодкий мудодзвін
Про гроші мріє, та любується собою,
– От, тяпнуть стопку й закусити б!? – любить він…
Він все уміє, все знає, допоможе,
Він майже вчений, ну, майже аспірант,
І зробить свинтус дуже пафосную рожу,
Засяє, наче із навозу, діамант….
R. Люблять пожрати, та побухати,
А ще як люблять дівчат кохати,
І де ж на гульки нашкрІбати грошей?
Батьки, бабло женіть, любіть своїх дітей (свиней)!
Їдіть ви в дупу, не тре його повчати,
Він – самий кращий, розумний, діловий,
Звичайно ж, до роботи завтра може стати
Не аби де, а на посаді керівній!
Ледаря рило по маслу каже – маже,
– Я зроблю потім, чесно, з завтрашнього дня! –
– Бабло давайте! – він батькам СЬОГОДНІ каже,
– Бо ЗАВТРА я?!? – а завтра знов така ж свиня..
R.
Лежить в кімнаті свиня їз бородою,
Солодкі очі та рило-абажЮр,
Дає поради як поводитись з собою,
Та тирить гроші у батьків, неначе щур.
Бо ледар знає, батьки його не кинуть,
Пригріють свина і у світ не віддадуть,
Жаліють, холять, не дають в життя поринуть,
Свиню вгодовану до столу подають…
R. Люблять пожрати, та побухати,
А ще як люблять дівчат кохати,
І де ж на гульки нашкрібати грошей?
Батьки, бабло женіть, любіть своїх дітей (свиней)?!
