Ці очі побачив, та все зрозумів,
Цей погляд завжди особливий,
Немає полум’я, немає вогнів,
І спомин про щастя тужливий.
І все ж було добре, і комин горів,
І діти щасливо сміялися,
Але не схотіла, але не зумів,
І серце із серцем розсталися…
Самотня, самотній
Це вирок, чи (а може) кара
Самотній, самотня,
(На жаль) Розлучена пара..
Шалено кохались та палко клялись,
В усьому завжди бути разом,
Тепер це-минуле, тепер це-колись,
А зараз у душах образа..
Чи він виноватий, чи винна вона,
Завжди винуваті обоє,
Самотності виросла сіра стіна,
Серця поділила надвоє..
І дітки притихли, і вогник очей
Сховався за хмарками суму,
Тепер зосталися в тривозі ночей
Нема вже веселого шуму.
І все ж було добре, і комин горів,
І діти щасливо сміялися,
Але не схотіла, але не зумів,
І серце із серцем розсталися…
